Коли дитина лише починала вивчати математику, їй, здебільшого, треба було знаходити результат тої чи іншої математичної дії. Спочатку школяр вчився розуміти сам характер додавання, віднімання, множення чи ділення (саме ці чотири дії і є ядром математичної науки, принаймні спочатку), після чого – виконував різноманітні завдання для того, щоб ці знання закріпити. Тоді дитина вивчала й правила, які використовуються для знаходження невідомого компонента прикладу, якщо результат вже є в наявності. Ці правила були важливі для того, аби учень розумів, як взагалі різні дії співвідносяться між собою, наприклад, що зменшуване є сумою при додаванні відʼємника та різниці тощо. Проте у випадку з рівняннями акцент зміщується саме на знаходженні невідомого елементу виразу. Цього разу дитина згадуватиме правила знаходження невідомого зменшуваного. Воно, як і будь-яке невідоме у рівнянні, ховається за літерою, наприклад, за «х», тобто «іксом». Школяр знає правила його знаходження, згадане вище, тож йому залишається просто на практиці закріпити ці знання та перетворити їх на сталий навичок, яким можна користуватись впевнено та швидко. Цьому й присвячено дане завдання. На екрані перед дитиною на кожному етапі міститься новий приклад з невідомим зменшуваним. Додавши до різниці відʼємник, дитина дізнається пропущене число, вписує його у відповідну порожню клітинку, завершуючи вираз і роблячи його правильним. Далі – починається наступний етап, де аналогічні дії треба повторити вже з новим прикладом, що міститься дію віднімання. Це завдання є досить простим, але допомагає навчити дитину знаходженню невідомого члена виразу з відніманням фактично рефлекторно.