Один з дуже цікавих, хоча й не надто часто використовуваних видів графіків – так званий пелюстковий. Всупереч назві, він досить мало схожий на квітку візуально. Тим не менше, за будовою між ними дійсно є дещо спільне. Справа в тому, що графік такого типу будується за наступним, досить цікавим алгоритмом. Є кілька груп об’єктів для опрацювання. Вони називаються на різних точках, які знаходяться на одній відстані від центру графіка. А от далі, в залежності від кількості об’єктів в кожній з груп, які представлені цими точками, змінюється й розмір пелюстка. Між собою вони об’єднуються. За розмірами кожного пелюстка можна оцінити не лише кількість одиниць вимірюваного об’єкта, а й порівняти їх між собою. Перевага у цьому виді графіків над іншими полягає у тому, що розмір пелюстка дає можливість оцінити, яку частину загального об’єму всіх об’єктів для опрацювання займають ті, що належать до тої чи іншої групи. Часто це робить використання такого графіка виправданим. На екрані перед дитиною міститься зображення такого графіка – нового для кожного наступного етапу завдання. Поряд з ним є таблиця, де всі відомості переведено у числовий формат. Дитина уважно вивчає графік та розуміє, як величина пелюстків співвідноситься з тими чи іншими числами на них. У таблиці дитина помічає всі об’єкти, які треба рахувати. Таблиця є неповною. Щоб підтвердити правильність свого розуміння цього графіка та попрактикуватись у роботі з ним, школяр має доповнити таблицю. Він шукає на графіку пелюстку, що належить тій групі предметів, яка залишилась без числового еквівалента. Зрозумівши, скільки там об’єктів завдяки графіку (завдяки тому, до якого числа на ньому доходить пелюстка), дитина вводить відповідну цифру у таблицю і переходить на наступний етап.