Ця вправа продовжує низку завдань, у ході виконання яких треба доповнити вже розпочату послідовність обʼєктів. Проте на цей раз замість цифр або предметів, які мають власне значення у свідомості дитини, учень працюватиме із своєрідним кодом. Це відбувається за наступною схемою. Є зображення предметів. Вони в контексті конкретного етапу завдання мають певне числове значення. Відтак, зобразивши цей предмет у послідовності, дитина також зображує число, яке умовно цей обʼєкт передає. На екрані перед дитиною міститься зображення початку такої послідовності, де вже є перші предмети. У формулюванні завдання, яке міститься над нею, вказано код, тобто послідовність чисел. Школяр, проаналізувавши цей код, а також побачивши, як послідовність починається, переходить до розшифрування предметів. Воно знаходиться під каркасом послідовності. Там біля кожного малюнка обʼєкта міститься зображення й відповідного числа. Маючи цей список перед очима, дитина у порожні клітинки на екрані переносить зображення цих предметів по одному на кожну порожню клітинку так, щоб за їх розшифруванням вони продовжували числову послідовність. Таким чином, власне, саме вона, числова послідовність, і утворюється, проте замість цифр її втілюють предмети. Оскільки використання кодів та шифрів традиційно асоціюється з таємницями та шпигунством ця вправа може отримати сюжетне оформлення гри, де дитини уявляє себе розвідником або шпигуном, який рятує світ, розшифровуючи код. Окрім того, що такий підхід робить завдання більш захоплюючим, він також і розвиває асоціативне мислення і памʼять, адже дитині доводиться водночас концентруватись і на послідовності, наявній у завданні, і на предметах, які ховають за собою числа.