Прості числа

Попередній аналіз результату математичної дії є першим кроком для правильного виконання цієї дії. Ще до виконання будь-яких дій, можна сказати, чи є простим число, з яким доведеться працювати, чи ні. Прості числа складають своєрідну підгрупу серед всіх інших. Ними називаються такі числа, які можна розділити лише самих на себе або на одиницю (адже, власне, всі без винятку числа можуть бути розділені на «1» і на себе), тоді як інший дільник підібрати до них не вийде. Цікаво, що найбільше скупчення простих чисел знаходиться на початку числової прямої. Чим далі по ній, тим більша відстань між простими числами. Наприклад, простими числами є, за визначенням, одиниця, двійка, трійка, пʼятірка, сімка, а далі – числа «11», «13», «17», «19», «23», «29», «31» – і так до безкінечності. У ході виконання цього завдання дитина буде шукати такі числа. Запамʼятовувати їх всі не потрібно. Необхідно навчитись так добре підбирати можливий дільник до поданого числа, щоб, коли зробити цього не вдасться, стало зрозуміло: перед учнем саме просте число. На екрані перед школярем міститься зображення кількох різних чисел, при чому більшість з них багатоцифрові. Серед них треба знайти та виділити прості. Зробити це необхідно за вказаним вище алгоритмом, підбираючи підходящі дільники та переконуючись, що ними є лише саме це число та одиниця. При аналізі варто звертати увагу на цифру, що знаходиться у найменшому розряді. Якщо вона є простим числом (наприклад, сімкою), то вірогідність того, що й усе це число просте, хоча й не є абсолютною, але збільшується. Від найменшого розряду треба продовжувати аналіз наступного – і так поки школяр не переконається у тому, що перед ним просте число, або не підбере дільник.