Діаграми можуть використовуватись по-різному. Різноманіття способів їхнього застосування робить їх надзвичайно корисними, адже вони можуть описувати зовсім різні поняття у межах однієї системи. Зокрема це стосується поняття частоти, яке буде опрацьоване школярем у ході виконання даного завдання. На екрані перед дитиною міститься частотний графік. Він схожий на парний стовпчастий. Кожному об’єкту обчислень присвячено два стовпчика. Перший відповідає кількості, другий – частоті. Відповідно він, це другий стовпчик, переводить питання обчислення у плоскість часу. Наприклад, один футболіст забивав кожного матчу по два голи, а другий – по три. Здавалося б, очевидно, що другий забив більше, однак перший виступав у п’яти матчах, а другий – лише у двох. Відтак загальна кількість забитих м’ячів у ворота суперника більша саме у першого футболіста, адже він забивав голи частіше. Поряд з графіком міститься переклад інформації у формат таблиця. Вона слугує головним орієнтиром для дитини. Учень уважно вивчає графік, співзіставляє обидва стовпчики для кожного з об’єктів підрахування. Розуміючи, що означає частота та те, як вона пов’язана з кількістю, дитина проводить потрібні обчислення, присвячені пошуку загального числа об’єктів, що пов’язані з названими персонажами. У завданні над графіком міститься вказівка на те, що далі з цими відомостями треба зробити. Наприклад, виділити гравця, який забивав за сезон найменше, або найбільше голів тощо. Умови змінюються на кожному етапі. Дитина, виконавши всі обчислення, вибирає правильний варіант з кількох наданих біля графіка. Важливо, щоб школяр розумів: не частота сама по собі вирішує остаточну кількість предметів обчислення, а її зв’язок з кількістю предметів.