Стовпчасті графіки іноді мають форму подвійних. Це означає, що подані там блоки інформації про кількість предметів у різних групах групуються по два стовпчика для більш зручного порівняння кількості між ними та між такими групами. Це зручно, оскільки, якби у такому велику графіку між стовпчиками не було різниці у відстані, через те, що кожен з них виповнено у своєму кольорі, розібратись було б нелегко. Крім того, іноді предмети групуються за логікою аналізу. Наприклад, перша пара стовпчиків – це два види овочів, друга – фруктів. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати саме з такими подвійними графіками. На екрані перед школярем міститься дві робочі зони. В першій – стовпчастий графік, де є кілька пар стовпчиків, котрі означають ту чи іншу кількість названих там предметів. Друге зображення – таблиця. Вона є незавершеною – у ній є немало порожніх клітин, куди треба вписати відповідні числа. Виконати це можливо, тільки орієнтуючись за стовпчиками. Справа в тому, що у таблиці не уточнюється, який саме із кількох стовпчиків однакового кольору треба проглянути. Дитина аналізує висоту того стовпчика, який знаходиться поруч із ним, потім дивиться на число у таблиці (біля кожної порожньої клітинки є клітинка з числом), і співзіставляє їх. Наприклад, якщо з таблиці відомо, що срібних медалей у першій групі «20», а золотих – невідомо, то серед всіх стовпчиків таблиці учень має знайти той, який означає срібні медалі та сягає висоти «20». Висота сусіднього стовпчика золотих медалей (саме сусіднього, а не якогось іншого!) і є числом, яке треба ввести у таблицю. Коли дитина, керуючись графіком, заповнює всі пропуски у ній, то проходить на новий етап.