Завдяки виконанню попередніх завдань дитина вже знає, що геометричні фігури, які належать до одного виду, можуть диференціюватись на підвиди за тими чи іншими особливими прикметами. Критерієм їхньої оцінки можуть служити кути, сторони та взаємозвʼязок між ними – все залежить від конкретного випадку. Так, трикутники можна розділити на окремі підвиди як по кутах, так і по сторонам. Останньому виду диференціації присвячено дане завдання. На екрані перед дитиною міститься зображення трикутника – нового для кожного наступного етапу вправи. Він знаходиться на одній сторінці намальованої книги. Всі сторони трикутника описані за довжиною у сантиметрах. На іншій сторінці знаходиться перелік видів трикутників за сторонами, причому там вказані всі можливі назви: рівносторонній, рівнобедрений та різносторонній. Найпростіше з останнім: якщо сторони трикутника ніяк не повʼязані, мають різну довжину сторін, то і трикутник є різностороннім. Прицьому традиційно ця фігура зображується з однією із сторін в якості «основи», тобто трикутник ніби стоїть на одній із сторін. В такому випадку легше зрозуміти, що інші дві сторони рівні – а це робить фігуру рівнобедреним трикутником. Однак, дитина має памʼятати, що навіть якщо фігура «лежить» на одному з двох рівних ребер, вона все рівно залишається такою ж. Нарешті, якщо всі сторони фігури рівні, то вона називається рівносторонньою. Школяр вибирає один із термінів, який підходить для конкретного трикутника, після чого переносить його у порожню зону під зображенням фігури. Після цього дитина проходить на наступний етап до нового трикутника, який треба описати школяру.