У ділення є одна цікава риса, яка відрізняє цю дію від будь якої іншої. Йдеться про обмеження для ділення без остачі. Додати або перемножити можна будь-які числа. Для віднімання, якщо не брати до уваги від’ємні числа, правило лише одне: зменшуване має бути більшим, ніж від’ємник. А от для ділення без остачі підходить менше чисел.
Тому важливо, щоб дитина навчилася виконувати цю дію і з числами, що залишають остачу, і цьому присвячене це завдання. Для того, щоб дитині було цікаво працювати над цією темою, приклад подається не просто у вигляді діленого та дільника, до яких треба знайти частку та остачу. Натомість учень бачить перед собою готовий каркас прикладу з усіма елементами, але деякі з них переплутані місцями. Не потрібно нічого вказувати — лише перемістити числа. Для цього школяр ставить на місце дільника один із варіантів і оцінює, якою була б у такому випадку частка й остача.
Тож робота відбувається на рівні загального розуміння взаємозв’язку чисел.
Учень/учениця наводить приклади: числових виразів; виразів зі змінними; одночленів; многочленів.