Вірогідність тої чи іншої події є відносною. Іноді виразити цю ймовірність у числовому форматі буває досить складно, і виділяють три великі умовні категорії вірогідності: «достовірно», «випадково» та «неможливо».
Варто зазначити, що така диференціація є умовною, адже згідно із сучасними даними те, що називають умовно неможливим є здебільшого просто малоймовірним, але вірогідність цього така мізерна, що відповідний термін вживається майже завжди. Отже, перед учнем є опис певних ситуації. Школяр має зрозуміти, яка вірогідність тої чи іншої події. Для цього не потрібно виконувати жодних обчислень. Усе, що має зробити дитина, — це уявити собі описану ситуацію та зрозуміти, наскільки вона є реальною з погляду навколишньої дійсності.
Виконання цієї вправи дає можливість оцінювати ймовірність різних подій без використання математичних одиниць, а керуючись лише власним життєвим досвідом.