Ділення на «пʼять», як, власне, і множення на це число, має певну особливість, яка виділяє цей окремий випадок з-поміж інших. Як вже зрозуміла дитина, чим більший дільник, тим менше чисел підходить на роль діленого. Якщо для двійки підходить будь-яке парне число, то для четвірки – вже тільки деякі з них. Але зрозуміти, які числа підходять для роботи з пʼятіркою, досить просто: вони мають закінчуватись або на нуль, або теж на пʼятірку. Самостійно підбирати ділене дитині тут не доведеться, але описану закономірність учень вловити зможе. Тут, як ніде, видно тісний звʼязок з таблицею множення, де будь-який випадок, де один з множників був пʼятіркою, давав добуток з нулем або пʼятіркою на кінці. У ході виконання цього завдання дитина закріпить розуміння цього звʼязку та відшліфує практичний навичок ділення на «5». На екрані перед учнем на кожному етапі завдання міститься новий приклад з пʼятіркою в якості дільника і іншим для кожного рівня діленим. Учень має знайти частку і записати це число у порожню клітинку після знаку рівності, розвʼязуючи приклад. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап. Хоча ця вправа досить легка, вона є дуже важливою для закріплення навички ділення на «пʼять» як вміння, котрим дитина може користуватись швидко і без помилок.
Учень/учениця: виконує ділення двоцифрового числа на одноцифрове; застосовує відомі способи перевірки правильності одержаного результату.
Учень/учениця: вміє множити та ділити у межах 100, використовуючи такі логічні міркування, як зв'язок між множенням і діленням (наприклад, знаючи, що 8 × 5 = 40, розуміє, що 40 ÷ 5 = 8) або властивості операцій.