Число може бути діленим у кількох прикладах. Звісно, число підходящих дільників для кожного числа обмежено, але чим це число більше, тим і більша кількість потенціальних дільників. Наприклад, число «30» підходить і для ділення на «2», і на ділення, на «10», а також – на «3», «5», «6». У ході виконання цього завдання дитина буде виконувати ділення однакових чисел, закріплюючи свої знання з цієї теми. На екрані перед дитиною міститься пара прикладів – нових для кожного наступного етапу завдання. Ділене однакове, а от дільники – різні, на що вказує те, що й частки теж різні. Один з прикладів вже є вирішеним, доконаним математичним виразом, де відомими є всі елементи. У другому бракує одного з них. Учень має його віднайти. Зробити це можна різними способами. Можна окремо знайти дільник або частку, просто вирішивши приклад, а можна використати верхній як орієнтир. Наприклад, якщо ділене – це число «30», а частка в першому виразі – «5», а в другому – «6», то достатньо згадати таблицю множення, щоб зрозуміти, як дільники у цих прикладах співвідносяться. Адже множення пʼятрки і шістки і дає в результаті число «30». Це значить, що якщо у одному прикладі з цим діленим «5» виступає в ролі частки, значить, в ньому дільником виступає шістка, а в другому виразі все навпаки.
Учень/учениця: розуміє сутність переставного та сполучного законів множення і застосовує їх у процесі виконання практичних завдань; застосовує в обчисленнях правило множення і ділення на 1, 10, 100, множення на 0 і нуля на число, ділення нуля на число, ділення числа на рівне йому число.
Учень/учениця: вміє множити та ділити у межах 100, використовуючи такі логічні міркування, як зв'язок між множенням і діленням (наприклад, знаючи, що 8 × 5 = 40, розуміє, що 40 ÷ 5 = 8) або властивості операцій.