Обʼємні фігури мають свої особливості, продиктовані будовою тривимірного простору. Справа в тому, що обʼємні фігури складніше зобразити на площині, ніж, власне, пласкі двовимірні, через наявність третього виміру –глибини. Тривимірні фігури схожі на обʼєкти з навколишнього середовища, бо окрім довжини та ширини вони мають також і сторону, яка йде як би всередину фігури. Так чи інакше, але обʼємні фігури можна зобразити на екрані чи аркуші паперу – просто цей процес матиме свої особливості: завжди залишатиметься частина фігури, яка буде невидима. Це сторони та кути, які залишаються як би позаду фігури, на яку учень ніби дивиться зпереду. Ці невидимі лінії позначаються пунктиром. Учень, який підраховує всі сторони та ребра обʼємної фігури, має враховувати і їх також. Окрім того, складність з переліком всіх сторін полягає ще й у тому, що фігури можуть мати дуже слабко виражені кути, але дитині доведеться бути уважною, щоб побачити кожен з них, аби підрахувати правильну кількість сторін. Цим і займеться дитина у ході виконання цього завдання. На екрані перед учнем міститься зображення геометричної фігури тривимірного типу. Учень рахує кількість всіх сторін та ребер, в тому числі і невидимих, після чого вводить потрібну цифру у порожню клітинку під зображенням. Це переводить дитину до нового рівня з іншою фігурою і відповідно – іншою кількістю ребер.
Учень/учениця: розуміє, що форми різних фігур (наприклад, ромбів, прямокутників та інших) можуть мати спільні риси (наприклад, чотири сторони). Сприймає ромби, прямокутники та квадрати як приклади чотирикутників.