Дитина частіше за все, звикла, що знак рівності передує порожній клітинці, в яку треба вписати результат математичного прикладу. Проте насправді цей знак використовується і як «буквальний» символ, щоб показати рівність між двома прикладами, які мають різні складники. У ході виконання цього завдання дитина буде працювати з такими парами прикладів. На кожному етапі вправи перед учнем міститься нова така пара. Між ними є знак рівності, який стверджує, що обидва приклади дають однаковий результат. Учню залишається перевірити, так це, чи ні. Зробити це можна тільки одним способом: виконавши обидві математичні дії. Отже, дитина на кожному етапі виконує ділення двічі – по одному разу для кожного виразу, але при цьому завдання побудоване так, що ділення є лише інструментом, а не метою. Ціль дитини – виявити, чи правильно між прикладами стоїть знак рівності. Такий формат подачі інформації не тільки урізноманітнює виконання дитиною вправи, які присвячені темі ділення, а й показує, як володіння цим вмінням може стати у нагоді для інших цілей. Результати прикладів дитина нікуди не записує. Вирішивши перший вираз, учень має запамʼятати відповідь на нього, аби порівняти з часткою, яку учень знайде у другому прикладі. Це стимулює памʼять та увагу дитини, які треба просто натиснути на «так» чи «ні», відповідаючи про доцільність знаку рівності на кожному конкретному етапі.
Учень/учениця: розуміє сутність переставного та сполучного законів множення і застосовує їх у процесі виконання практичних завдань; застосовує в обчисленнях правило множення і ділення на 1, 10, 100, множення на 0 і нуля на число, ділення нуля на число, ділення числа на рівне йому число.
Учень/учениця: Розв'язує приклади з діленням, у якому є невідомий компонент.