Здатність мовних конструкцій до більш лаконічної або навпаки – більш докладної взаємної заміни є однією з особливих рис мови, дуже корисною у спілкуванні та цікавої з академічної точки зору. Зокрема, особливий інтерес представляє прислівник, адже ці слова можуть собою замінювати цілі фрази та речення. У ході виконання цього завдання школяр тренуватиметься робити саме це. На екрані перед дитиною є зображення робочої зони, де міститься ціле речення. Попри те, що кожне зі слів у його складі має своє лексичне значення, речення є цілісною структурою внаслідок наявності однієї загальної думки. Її цілком можна переказати одним словом – прислівником. Поряд з робочою зоною з цим словом міститься зображення художника. Його мольберт – ще одна робоча зона, поки що порожня. У ній міститься каркас для цього прислівника. Робота зі словами для живописця – щось новеньке, тож дитина має допомогти йому знайти прислівниковий еквівалент цілій фразі. Учень аналізує значення речення, розуміючи, що саме воно намагається передати – певний час, обставину, місце тощо. Після цього вписує прислівник у каркас на мольберті митця. Наявність цього персонажа мотивує дитину, посилюючи інтерактивність вправи. Єдина підказка для учня – це кількість клітинок у каркасі для кожної – одна літера, відповідно дитина відразу розуміє, скільки букв має бути у прислівнику. Однак, саме слово вона підбирає сама. Таким чином ця вправа розвиває словниковий запас учня, присвячений словам, які належать до даної частини мови. Коли школяр впише прислівник у клітини, то пройде на наступний етап завдання до нового подібного випадку. Різноманіття фраз та еквівалентних їм поодиноких прислівників і є тим, що посилює цікавість дитини до цієї частини мови.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;
- добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;
- будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;
- пояснює значення прислівників у тексті;
- вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів'їв.