Стандарти

Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.

Учень/учениця розрізняє і правильно використовує займенники, має уяву про особові, вказівні та присвійні займенники, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними типами займенників.

Учень/учениця розрізняє і правильно використовує дієслова, вміє змінювати дієслова за часом, родом і числами; вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами.

Учень/учениця розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за тлумаченням; розуміє ступені порівняння прикметників, змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні), розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.

Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.

Учень/учениця має уяву про службові частини мови, зокрема, загальновживані прийменники, використовує їх та вміє вводити їх у синтаксичні конструкції.

Учень/учениця  визначає і правильно використовує слова, що мають однакове звучання, але різне  значення та іноді і написання; розуміє їхню смислову, морфологічну та синтаксичну роль; використовує їх у реченнях, словосполученнях.

Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення  за метою висловлювання та емоційним забарвленням.

Учень/учениця:

-      розуміє і аналізує загальну структуру тексту, виходячи з його змісту, знаходить у тексті зачин, основну частину, кінцівку;

-      інтерпретує інформацію, представлену візуально, та використовує її для розуміння тексту;

-      порівнює перекази текстів на основі джерела і вибирає найбільш докладний;

-      самостійно формулює тему і мету (основну думку) тексту, добирає заголовок, який відповідає темі або основній думці тексту;

-      виявляє в тексті слова, які містять важливі відомості тексту;

-      ділить текст на частини за поданим планом і самостійно;

-      має уявлення про поділ тексту на абзаци;

-      аналізує в навчальній роботі тексти різних типів.

Учень/учениця розуміє і вживає слова та фрази, за допомогою яких виражається ставлення до висловленої думки, користується ними для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення, виділяє їх розділовими знаками на письмі.

Учень/учениця розуміє і користується правилами вживання великих літер у географічних назвах, іменах людей і прізвиськах тварин, назвах свят тощо.

Учень/учениця правильно використовує розділові знаки для позначення на письмі прямої мови або цитат.

Учень/учениця має базові вміння в користуванні довідниковими матеріалами із застосуванням алфавітного порядку слів, знає і використовує порядок літер у абетці.

Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.

Учень/учениця використовує розділові знаки для позначення на письмі мети висловлювання та емоційного забарвлення.

Учень/учениця розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови; визначає пряме і переносне значення слів і фраз з використанням контекстних підказок.

Учень/учениця  використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.

Учень/учениця  використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.

Учень/учениця  використовує довідкові матеріали (словники, глосарії, тезауруси), щоб знайти або уточнити значення слів та фраз.

Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.

Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.

Учень/учениця розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів'їв.