Дієприкметники та дієприслівники грають досить істотну роль у спілкуванні. Вони вказують на особливості предметів та дій. Дієприкметники з одного боку означають дію, яка є похідною від ознаки; дієприслівники в свою чергу, означають дію, яка відбувалась паралельно з іншою. Таким чином вони здатні істотно поширити словосполучення або речення, відіграючи роль одиниць мови, які уточнюють відомості щодо наведеної теми. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься утворювати цілі словосполучення на базі лише одного дієслова. Звісно, «будівельний матеріал» надаватись буде. На екрані перед учнем є зображення стовпчика, де вже міститься дієслово на спеціальній дошці. На основі цього слова і треба утворити словосполучення, що містить три мовні одиниці разом з даним дієсловом. Під дієсловом знаходиться питання. Наступне слово у словосполученні має відповідати на нього. З одного боку від цього центрального стовпчика знаходиться кілька варіантів слів, які це роблять. Більшість з них не підходять, бо є прикметниками або прислівниками. Особливі форми дієслова, які залишаються для вибору, тотожні граматично, але лише одна з них підходить фразі за змістом. Дитина робить свій вибір, після чого вибирає останнє слово, яке називає предмет опрацювання. Варіанти для нього є з іншого боку від центрального стовпчика. Учень робить свій вибір згідно із сенсом словосполучення та необхідністю узгодження дієприкметників з іменниками за родом і числом. Коли школяр таким чином утворює словосполучення, то проходить на новий етап, де треба виконати аналогічний набір дій, але там, звісно, слова на вибір, як і питання для підбору особливої форми дієслова, будуть вже іншими.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- пояснює лексичні значення дієслів, добирає дієслова до груп з різними лексичними значеннями;
- добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв’язні висловлювання;
- використовує дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу;
- добирає з-поміж поданих дієслів те, що найбільш відповідає мовленнєвій ситуації, уникає одноманітності у використанні дієслів;
- впізнає на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова;
- добирає неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах;
- використовує неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад;
- визначає час дієслова у реченнях, тексті;
- змінює дієслова за часами і числами, вживає ці дієслівні форми у своєму мовленні;
- дотримується літературної вимови і правопису дієслів на -ся;
- утворює і пояснює значення дієслів на -ся, вживає їх у побудові речень, у зв’язному мовленні.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує дієслова, вміє змінювати дієслова за часом, родом і числами; вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.