Прислівник є самостійною частиною мови, що означає ознаку дії, стану або, що трапляється рідше, іншої ознаки. Це означає, що може відбуватись формування словосполучень, де прислівник повʼязується з дієсловом, іншим прислівником і дуже рідко – з прикметником. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься утворювати ці словосполучення. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься екран телевізора, біля якого знаходиться цікавий персонаж, наприклад, супергерой. Наявність цього образу урізноманітнює візуальний ряд вправи. У робочій зоні знаходиться табличка, де є два стовпчики: перший міститься прислівники, другий – слова, з якими вони можуть утворювати словосполучення. Особливість цих словосполучень у відсутності будь-якого граматичного узгодження просто з тої причини, що прислівники не мають звичних граматичних категорій, бо є незмінною самостійною частиною мови. Дитина має розподілити прислівники до слів з іншого стовпчика таким чином, щоб кожен ряд був окремим словосполученням, але зробити це треба виключно орієнтуючись на лексичне значення обох слів. Наприклад, до слова «жити» цілком природно приєднується прислівник «чесно», а от слова «смачно» та «темно» не підходять – морфемний склад тотожний, але значення зовсім інше. Для кожного дієслова підходить лише один прислівник. Всі слова вживаються у прямому значенні. Коли дитина розподілить прислівники, то пройде на новий етап завдання, де треба буде опрацювати іншиий набір слів. Ця вправа не лише дає змогу опрацювати словосполучення без узгодження, а й надає приклади використання прислівників у живому мовленні з дієсловами, що входять до активного словникового запасу.
Учень/учениця:
- розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;
- добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;
- будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;
- пояснює значення прислівників у тексті;
- вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.