Опис завдання
Ступені порівняння – специфічна тема, коли мова заходить про прислівники. Ці слова означають ознаку дії, стану або ж іншої ознаки, відповідно, як й у випадку з прикметником, цілком природно, що ознака однієї характеризованої прислівником дії більша, ніж іншої. Однак, на відміну від того ж прикметника, прислівник не має закінчень, тож всі зміни його морфемного складу відбуваються в рамках основи – з суфіксами. Попереднє завдання знайомило дитину з цим процесом, показувало, як він відбувається та застерігало від поширених помилок. Ця ж вправа переводить знання ступенів порівняння прислівників у більш практичну площину, адже у ході його виконання учень буде самостійно утворювати прислівник іншої ступені відносно наведеного слова. На екрані перед дитиною на кожному етапі міститься зображення нового прислівника. Над ним знаходиться формулювання завдання, де вказано ступінь порівняння, до якого слід це слово привести. Під ним – каркас майбутнього прислівника. Дитина вивчає початкове слово, пригадує, які саме суфікси використовуються для його зміни, після чого записує до каркаса слово-результат. Наприклад, слово «весело» перетворюється на слово «веселіше». Тут бачимо, що типовий прислівниковий суфікс «о» переходить до суфікса «іше», а ця морфема і означає посилення ознаки дії. Коли школяр вписує у каркас потрібний прислівник, то проходить на новий етап, де треба виконати таку ж роботу вже з іншим початковим прислівником. Надаються лише такі слова, які лексично допускають наявність більшої або меншої ступені порівняння. Кількість клітинок у каркасі відповідає кількості букв у потрібному слові, тож дитина може орієнтуватись на це число.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;
- добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;
- будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;
- пояснює значення прислівників у тексті;
- вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
