В залежності від мети та способу подачі інформації форматів передачі чужих слів або ж розмови на письмі є кілька. Досі дитина опрацьовувала пряму та непряму мову, але коли йде мова саме про розмову між різними людьми, котрі обмінюються питаннями й відповідями, використовується діалог. Ця вправа знайомить школяра з таким форматом передачі розмови людей на письмі. Діалог формується з послідовно розташованих реплік. Слова іншої людини починаються з нового рядка, і перед ними знаходиться тире. Це дозволяє зрозуміти, кому з описаних співрозмовників належить репліка. Якщо ж співрозмовників більше, ніж двоє, то те, кому належать ті чи інші слова, позначається додатково авторською мовою, якщо це не очевидно за змістом репліки. Діалог – це викладення розмови на письмі, а розмова має свою динаміку та розвиток. Відповідь розташовується не аби де, а саме після певного питання, з яким вона повʼязана. Таким чином, у діалозі вкрай важливо, щоб між репліками встановлювався логічний звʼязок. Розумінню цього звʼязку, а також особливостям побудови діалогу й присвячено це завдання. На екрані перед школярем міститься зображення діалогу – нового для кожного нового етапу. Репліки у ньому розташовані хаотично, тож цілісної структури такий діалог не має. Дитина аналізує репліки та знаходить серед них першу – ту, з якої починається розмова. Далі школяр послідовно будує розмову таким чином, аби кожна наступна репліка відповідала попередній – або питанню, яке було в ній задано, або просто мало з нею логічний звʼязок. Коли школяр відновить правильну послідовність реплік одного діалогу, то пройде на наступний етап – опрацьовувати новий. Різноманіття реплік перетворює завдання на цікаву гру.
Учень/ учениця:
- відтворює діалог на задану тему;
- використовує у власному мовленні формули мовленнєвого етикету;
- спостерігає за відтворенням на письмі прямої мови і діалогу, усвідомлює різницю між ними.