Як і синонімія, антонімія теж властива прислівникам. Згідно з визначенням цього мовного явища слова-антоніми утворюють пари, повністю протилежні за значенням. Важливо розуміти, що антоніми не просто далекі, не просто описують відносно протилежні явища. Вони мають бути антиподами одне для одного. Наприклад, для слова «світло» можна підібрати лише один антонім – «темно». Синоніми слова «темно» вже на цю роль не підійдуть, хіба що йде мова про повний синонім з абсолютно таким самим лексичним значенням. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься підбирати до наведених прислівників протилежні за лексичним значенням. На екрані є зображення прислівника – нового для кожного наступного етапу завдання. Школяр аналізує його лексичне значення, після чого у каркас, що знаходиться під ним, вписує слово-антонім. Його дитина має підібрати самотужки. Це вимагає достатнього словникового запасу учня. Підказка, якою може скористатись дитина, полягає у тому, що кількість клітинок у каркасі співпадає з числом літер у потрібному прислівнику. Коли школяр вписує потрібне слово, то проходить на наступний етап до нового прислівника, до якого теж треба підібрати антонім. Ця вправа здається одноманітною, однак її виконання залишається цікавим завдяки наявності симпатичних персонажів – теж нових для кожного етапу; а також великому різноманіттю опрацьованих прислівників. Ця вправа дозволяє краще структурувати знання дитини слів, що належать до цієї частини мови, а крім того – навчити школяра краще оцінювати їх значення. Оскільки граматичних категорій у прислівників майже нема, саме з лексичним значенням цих слів і відбувається більша частина роботи.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;
- добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;
- будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;
- пояснює значення прислівників у тексті;
- вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.