Опис завдання
Час і стан дієприкметника
Вправа для 10 класу зосереджена на визначенні часу та стану дієприкметників. Учні працюють із формами теперішнього й минулого часу та розрізняють активний і пасивний стан.
Як побудовано вправу
До кожного поданого дієприкметника учні добирають готову характеристику, у якій разом зазначено час і стан. Такий формат дає змогу зосередитися на зіставленні значення та форми слова із запропонованими варіантами.
Користь для повторення
Практика допомагає систематизувати знання про ці граматичні ознаки. Вправу можна використати на уроці або вдома, а вчитель чи батьки можуть попросити учня обґрунтувати вибір, щоб визначити, що варто повторити.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
— розуміє й пояснює функцію службових частин у лексичних конструкціях;
— розрізняє службові частини мови між собою;
— дотримується правил написання службових частин мови разом чи окремо;
— формує й використовує доконаний і недоконаний вид дієслова;
— змінює дієслова за часом, родом і числами, вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами;
— розрізняє й правильно використовує займенники, має уяву про розряди займенників, вживає їх у лексичних конструкціях;
— використовує загальновживані іменники, власні назви, відмінює іменники, виявляє близькі та протилежні за значенням, вживає їх у лексичних конструкціях;
— розрізняє й правильно вживає прислівники та прикметники;
— знає й правильно застосовує ступені порівняння прислівників;
— знає й правильно застосовує ступені порівняння прикметників, відмінює прикметники, правильно використовує їх за розрядами, вживає та розуміє лексичні конструкції з ними.
Учень/учениця:
— розуміє суть поняття «морфологічна норма»;
— усвідомлює зв’язок морфологічної норми з граматичним значенням і граматичними категоріями самостійних і службових частин мови;
— розрізняє морфологічні норми, пов’язані з особливостями класифікування, словозміни, вживання й поєднання різних частин мови в усному мовленні й на письмі;
— знає норми вживання самостійних та службових частин мови в усному та писемному мовленні;
— виявляє й аналізує порушення морфологічних норм;
— додержує правил написання відмінкових закінчень відмінюваних частин мови;
— користується словниками, довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння морфологічної норми.
