Опис завдання
Мета вправи
Матеріал з української мови для 10 класу допомагає закріпити вміння розрізняти прислів’я та приказки як малі жанри усної народної творчості. Учні порівнюють вислови за змістом і будовою, а не лише впізнають знайомі слова.
Робота з народними висловами
У завданнях потрібно прочитати кілька висловів і вибрати лінії під прикладами зазначеного в умові жанру. В одних завданнях слід позначити прислів’я, в інших — приказки. Такий формат спонукає уважно читати інструкцію та обмірковувати свій вибір.
Використання на уроці й удома
Вправу можна використати для повторення теми та самостійної роботи. Після виконання вчителі або батьки можуть запропонувати учням пояснити, які ознаки допомогли зробити вибір. Таке обговорення розвиває вміння обґрунтовувати думку та уважніше ставитися до образної народної мови.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
— розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови, визначає пряме й переносне значення слів і фраз із використанням контекстних підказок;
— порівнює типи лексики за сферами вживання;
— розуміє та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз, виходячи з прочитання та змісту тексту, гнучко вибираючи з ряду можливих варіантів;
— демонструє розуміння образної мови, словосполучень і нюансів у значеннях слів;
— визначає, аналізує та інтерпретує фігури мовлення в контексті;
— узагальнює або конкретизує поняття й значення, добирає влучні слова та фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
— інтерпретує образну мову в контексті;
— розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів’їв;
— використовує зв’язок між окремими словами (синонімами, антонімами), щоб краще розуміти кожне слово.
Учень/учениця
— розуміє та визначає взаємозв’язок між словами й використанням їх для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
— розуміє значення аналогій та метафор у контексті;
— розуміє значення та взаємозв’язок слів із протилежними та схожими, але не однаковими значеннями, співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
— визначає зв’язок між словом та його лексичним значенням;
— розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами.
Учень/учениця:
— розуміє суть понять «лексична норма», «лексичне значення слів», «лексична сполучуваність слів», «слово і контекст», «лексична помилка»;
— розуміє суть понять «порушення лексичної норми», «фразеологізми», «стилістичне забарвлення фразеологізмів»;
— пояснює загальні принципи класифікації словникового складу української мови;
— пояснює найпоширеніші випадки порушення лексичної норми;
— визначає роль і стилістичні можливості вивчених лексичних одиниць, комунікативно доцільно використовує їх у власному мовленні;
— визначає роль і доречність використання фразеологічних засобів мови, стилістичну функцію їх;
— розуміє відмінності між лексичними, фразеологічними синонімами; доречно використовує їх у тексті;
— усвідомлює відмінність між фразеологічними синонімами й антонімами;
— використовує лексичну синонімію як засіб виправлення невиправданих повторів, як засіб зв’язку речень у тексті;
— правильно й доречно використовує фразеологізми відповідно до стилістичного забарвлення їх.
Учень/учениця:
— аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
— порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
— робить висновки на основі спостережень;
— виділяє головне з-поміж другорядного;
— здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
— систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
— моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
— уявляє словесно описані предмети та явища;
— прогнозує подальший розвиток певних явищ;
— переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
— помічає та формулює проблему в процесі навчання;
— усвідомлює будову предмета вивчення;
— робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення;
— помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
— критично оцінює відповідність своїх вчинків загальнолюдським
моральним нормам, усуває помічені невідповідності цим нормам;
— виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
— усвідомлює обов’язок кожної людини творити добро словом і ділом, готовий і здатний його виконувати.
