Прикметники – це слова, що належать до самостійної частини мови, які означають якість предмету та відповідають на питання «яке?», маючи граматичні категорії, які тотожні аналогічним у іменника: рід, число та відмінок. Прикметники виконують роль головних слів для уточнення якостей предметів, які називають за допомогою іменників. Саме прикметники дають характеристики і саме завдяки ним є змога впізнати предмет за певною рисою, не знаючи конкретної його назви. На екрані перед дитиною зображено театральну сцену. На ній є кілька акторів. Вони відрізняються між собою за ролями, зростом, зовнішністю. Учень має виділити деяких з них, і критерієм для вибору слугує саме наявність у деяких акторів певної характеристики, яка називається прикметником. Наприклад, обрати тільки акторів, вбраних в зелений одяг. Коли учень обирає саме їх, то проходить на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічні дії вже з іншими артистами. Змінюється й прикметник, який слугував орієнтиром. За допомогою цієї вправи дитина бачить, як можна використовувати прикметники не тільки у спілкуванні, а й з конкретною метою, скажімо, для вірного вибору за певним критерієм.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.