Милозвучність української мови досягається завдяки кільком її аспектам. Один з них – уникнення збігу великої кількості приголосних у більшості слів. У багатьох словах обидва типи звуків представлені у рівній пропорції. Саме такі слова, що мають однакову кількість як голосних, так і приголосних, має шукати дитина в ході виконання цього завдання. На екрані перед учнем міститься малюнок, на якому зображено двох дітей. Кожен тримає табличку з певним словом. Учень читає їх уголос, після чого рахує кількість приголосних та голосних звуків у кожному. У одному з них приголосних чи голосних більше, тоді як в іншому їхня кількість рівна. Саме таке слово і має виділити дитина. Коли учень це робить, то проходить далі, до наступного етапу завдання, де побачить вже іншу пару слів. Якщо дитина все зробить правильно, то рух між рівнями відбувається миттєво, але якщо допустить помилку, то спочатку побачить на екрані правильну відповідь. Таким чином учень має змогу бачити та аналізувати свої помилки, аби винести з них корисний для себе урок.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: розрізняє звуки за наявною кількістю голосу та м'якістю.
Учень/учениця: знає звуки, літери та алфавітні назви літер та вмє їх розрізняти.
Учень/ учениця: розрізняє поняття "літера", "звук", "склад", "слово", "речення".
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.