При вивченні прикметників дуже важливо, щоб дитина зрозуміла звʼязок лексичного значення цих слів з наявністю у предмета тієї чи іншої ознаки. Але окрім лексичного значення, є ще граматичне: прикметник має співпадати з іменником у роді, числі та відмінку. Це робить словосполучення узгодженим. Тренуванню цього й присвячено дану вправу. На екрані перед дитиною зображено три прикметника, що тотожні за лексичним значенням, але різні за родом чи числом. Також є предмет, що цим словом характеризується. Від кожного прикметника до нього веде доріжка-лінія, і всі вони заплутані у клубок. Дві з цих стежок губляться по дорозі, тож залишається тільки одна – та, що поєднує зображення предмета з правильним прикметником. Коли дитина обирає правильний варіант (чи «пройшовши» по доріжці, чи просто співставивши рід назви предмета з родом прикметника), то починається наступний етап, де треба виконати аналогічну дію вже з іншим обʼєктом та новою трійцею прикметників. Механіка виконання завдання залишається такою ж, але розташування стежок інше, що посилює ігровий аспект вправи.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.
Учень/учениця: вживає всі частини мови; утворює різні форми дієслів і прикметників; практично засвоює всі граматичні категорії та вживає (неусвідомлено) їх (рід, число, відмінкові закінчення) та поодинокі граматичні форми; узгоджує слова у словосполученнях і реченнях згідно з мовними нормами;володіє елементарними навичками корекції та самокорекції мовлення, помічає і виправляє помилки.