Поняття про те, що об’єкти навколишнього світу можуть бути живими та неживими (тобто істотами чи неістотами) знайшло своє відображення й у мовних категоріях. Частина мови, яка називає об’єкти та предмети, – це іменник, а слова, що належать до неї, як відомо, відповідають на два питання: «хто?» і «що?». Якщо у минулому завданні треба було сортувати зображені об’єкти за ознакою того, чи є вони істотами, чи ні, то у ході виконання цього завдання дитина буде використовувати цей же самий критерій, але в іншій формі. На екрані перед учнем кілька малюнків. Вони можуть бути підписані питанням «хто?» (воно підходить для істот) або може бути питанням «що?», яке, відповідно, підходить для неістот. Кожне питання супроводжується відповіддю – назвою предмета, який є живим чи неживим. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб перемістити малюнки відповідно до питань та відповідей. Коли дитина зробить це з усіма зображеними об’єктами, почнеться новий етап, де будуть нові малюнки. На новому етапі треба виконати дії аналогічного характеру. Важливо, завдяки цьому завданню розвивається словниковий запас учня та його розуміння мовленнєвих особливостей слів.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.