Римування – одна з особливих якостей мови. Цей феномен дозволяє використовувати слова з особливою милозвучністю, підбираючи їх так, щоб закінчення фраз узгоджувалось особливим чином. У ході виконання цього завдання дитина навчиться доповнювати фразу таким чином, щоб вона виходила римованою. На екрані перед дитиною міститься словосполучення. Перший його рядок – це просто склад, що повторюється. Важливо, що для створення рими, останній склад другого рядка теж має бути таким самим. Але останнє слово пропущене. Під цією фразою зображено кілька об’єктів. Назва одного з них закінчується якраз на той самий склад, що так потрібен для римування. Учень має, аналізуючи речення, згадуючи суть поняття рими та назву кожного зображеного об’єкта (бажано в голос), робить свій вибір. Коли дитина ставить на пропущене місце потрібне слово і утворює риму, то проходить на новий етап, де буде інша фраза і, звісно, нові малюнки, один з яких зображує так само об’єкт, назва котрого закінчується на новий потрібний склад. І навіть при допущенні помилки дитина все рівно проходить далі, просто спочатку на екрані з’явиться правильний варіант – тема римування спочатку є досить складною для дитини.
Учень/учениця: вживає та розуміє слова різної складності: синоніми, антоніми, епітети, метафори, багатозначні слова, фразеологізми; знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки; володіє мовним етикетом відповідно до ситуації (привітання, прохання, вибачення, подяка, комплімент, звертання).