Особливість української мови полягає у тому, що слова у реченнях не мають абсолютно чіткого порядку, як, скажімо, в мові англійській. Той, хто говорить, може відносно вільно міняти слова місцями, роблячи акцент саме на тому, що хоче сказати. Проте певні норми розташування слів все жє. Наприклад, це стосується питальних речень. Саме вивченню тонкощів розташування слів у питальних конструкціях і присвячено цю вправу. На екрані перед дитиною міститься речення, елементи якого розташовані не зовсім у правильному порядку. Вгадати перше та останнє слово легко: перше починається з великої літери, а після останнього йде питальний знак. Проте всі інші заплутані. Під кожним словом є кнопка, натиснувши на яку дитина чує слова. Аудіосигнал, прив’язаний до кнопок, має вірне розташування. Тож учню залишається просто, звіряючись з ними, розташувати слова і вірній послідовності. Коли дитина це зробить, то перейде до наступного етапу завдання, де треба виконати аналогічні дії вже з іншим реченням. Поступово, рухаючись між етапами вправи, дитина зрозуміє, як саме треба розташовувати слова у реченнях питального типу, у якому порядку. Допоможе у цьому й те, що звучать слова з правильною інтонацією.
Учень/учениця: складає речення, виділяє послідовність слів у реченні; вживає і прості, і поширені речення.