Одне й те саме поняття чи предмет можуть бути названі різними словами, які будуть однаково правильно відображати їхню суть. Такі слова є близькими синонімами, і їхня наявність зумовлює одну зі сторін багатства української мови, за допомогою якої одну й ту саму думку можна виразити різними словами. Це й буде тренувати дитина за допомогою даного завдання. На екрані перед учнем міститься млалюнок. На ньому може бути зображено як живу істоту, так і звичайні побутовий об’єкт. Під ілюстрацією є кілька слів. Мінімум два з них однаково вірно називають цей предмет, хоча, здавалося б, ці слова абсолютно різні, як мінімум – за будовою. Завдання, яке ставиться перед учнем, і полягає у тому, щоб ці синонімічні слова виділити, залишивши без уваги інші, котрі до поданого малюнка не підходять. Коли дитина натискає на слова, що здаються їй синонімічними, то проходить на наступний етап. Навіть якщо дитина помилиться, то рух між рівнями вправи все рівно здійснить, просто спочатку побачить правильну відповідь, яка з’явиться на екрані під хибною. Таким чином це завдання значно розширює словниковий запас дитини та вчить її користуватись синонімами більш вільно.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.
Учень/учениця: вживає та розуміє слова різної складності: синоніми, антоніми, епітети, метафори, багатозначні слова, фразеологізми; знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки; володіє мовним етикетом відповідно до ситуації (привітання, прохання, вибачення, подяка, комплімент, звертання).