Дуже важливим є те, щоб дитина вміла відрізняти літери, які позначають голосні звуки, від тих, що використовуються для позначення приголосних, все ж не слід забувати, що вся ця диференціація стосується саме звуків усного мовлення. Ця вправа допомагає краще вивчити саме голосні звуки. На екрані перед учнем міститься три малюнка. Це можуть бути зображення тваринок або інших предметів. Виконані вони у приємному стилі: яскраві, але не сліпучі кольори, округлі форми, добре відомі силуети. Під кожним малюнком є кнопка аудіо сигналу. Коли учень натискає на неї, то чує слово, яке називає цей обʼєкт. Після цього учень має обрати той малюнок, на якому зображено предмет, перший звук назви якого є голосним. Тож у ході виконання цього завдання тренується саме звукове сприйняття, яке є головним для спілкування. Коли дитина робить свій вибір, то проходить до наступного етапу вправи, де бачить вже іншу трійцю об'єктів. Учень виконує аналогічну дію з кожним, але першим звуком назви потрібного обʼєкту буде вже, звісно, інший голосний, тож протягом виконання вправи дитина повторить їх усі.
Учень/учениця: демонструє володіння правилами письма, пунктуації та вимови; використовує великі літери для першого слова в реченні; розпізнає і називає знаки пунктуації; вміє писати літери для позначення приголосних і голосних звуків; говорить по літерах прості слова, опираючись на знання звуків, що їм відповідають.
Учень/учениця: знає звуки, літери та алфавітні назви літер та вмє їх розрізняти.
Учень/ учениця: розрізняє поняття "літера", "звук", "склад", "слово", "речення".
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.