Окрім питальних та стверджувальних речень існують також і окличні. На письмі їх впізнати легко: наприкінці конструкції ставиться знак оклику. Але він – лише спосіб показати інтонацію, яка в усному мовленні виражається у вигляді більш гучного звучання слів, яке має привернути увагу співрозмовників. У ході виконання цього завдання учень познайомиться саме з окличними реченнями. На екрані перед дитиною зображено кілька словесних конструкції – всього три. Всі вони різного виду: є питальне, стверджувальне та окличне речення. Вони відрізняються як останнім знаком, так і деякими тонкощами у побудові, наприклад, порядком слів. Завдання, яке ставиться перед учнем на кожному рівні завдання, одне й те саме: знайти саме окличне речення. Зробити це дуже легко, орієнтуючись за пунктуацією, але сенс вправи полягає не у перевірці знань дитини, а у тому, щоб вона краще запам’ятала особливості кожного типу речень. Коли учень проходить з рівня на рівень, бажано читати нове речення вголос, щоб також тренувати й відповідну інтонацію. Це допоможе краще запам’ятати поданий матеріал. Речення супроводжуються ілюстраціями, на яких зображено тільки те, про що йде мова саме в окличній конструкції, тож малюнки також є підказками.
Учень/учениця: складає речення, виділяє послідовність слів у реченні; вживає і прості, і поширені речення.