Об’єкти навколишнього світу мають багато способів диференціації. Наприклад, існують об’єкти, що відносяться до живої природи, а є неживі предмети. І кожен має свою назву у мові, своє слово, яке використовують для називання цього об’єкта. У ході виконання даного завдання дитина буде вчитись відрізняти живе від неживого та розширяти за рахунок цих об’єктів свій словниковий запас. На екрані зображено групу ілюстрацій. Всі вони різні та відрізняються одне від одного за формою, розміром, кольором та призначенням. Але є у кожному ряді певна закономірність: якщо більшість об’єктів, зображених на екрані, є живими істотами, то серед них є один предмет, що не належить до світу живої природи. І навпаки. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає якраз у тому, щоб виділити той малюнок, який за даною ознакою виділяється з-поміж інших. Як тільки дитина зробить свій вибір, то пройде на наступний етап, де буде новий ряд об’єктів. Якщо на минулому рівні більшість з них були неживими і тільки один – живий, то на наступному етапі – навпаки. Це завдання краще проходити з батьками, оскільки дитині корисно згадувати назву кожного об’єкта, як живого так і неживого, який з’являтиметься на екрані.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.