Всі звуки української мови мають специфічне звучання, тому вони і є окремими одиницями мови. Проте всі звуки групуються за певними спільними ознаками. Відтак можна використати умовні позначки для їх зображення. Такі позначки позначають не сам звук, а наявність у нього певної властивості або якості. За допомогою таких позначень можна будувати модель слова, яка враховує тільки особливості звуків у його будові і не звертає уваги ані на лексичне значення, ані на інші особливості. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані перед дитиною міститься слово. Під ним є порожня робоча зона. Під нею є набір позначок. Дитина має скористатись ним, аби збудувати модель даного слова. Для цього дитина переміщує у правильному порядку стільки цих позначок, скільки треба. Важливо, аби учень розумів: перед ним лише набір всіх видів. Позначку кожного з них дитина може брати стільки, скільки необхідно. Також важливо, що звукова модель досить часто не співпадає із буквеною. Наприклад, відомо, що в українській мові не існує звуку «щ». Є тільки ця літера, яка завжди позначає на письмі два звуки: «ш» та «ч». Дитина також має памʼятати значення кожного символу: дві горизонтальні лінії позначають мʼякий приголосний; одна горизонтальна – твердий; кружечок з наголосом – це наголошений голосний звук, а без наголосу є відповідно ненаголошеним. Коли дитина будує звукову модель для слова, то проходить на наступний етап до нового подібного завдання.
Учень/учениця:
- виконує усно звуковий і звуко-буквений аналіз слів та будує звукові моделі слів з 5-8 звуків, в тому числі з подвоєними, м’якими, пом’якшеними приголосними, диграфами, дифтонгами і апострофом;
- виконує аналітико-синтетичні і конструктивні дії зі словами, як то: заміна, додавання, вилучення одного зі звуків слова з метою відновлення слова або зміни його значення.
Учень/учениця:
- правильно читає абетку, знає абеткові назви букв, відновлює пропущені літери та/або знаходить за записом потрібні літери в абетці;
- розташовує 5-6 слів за абеткою з орієнтацією на першу букву.
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").