Здебільшого всі вправи так чи інакше мають ігровий аспект, проте деякі із завдань навмисно мають формат саме розвиваючої гри – адже граючи, дитина краще засвоює інформацію, і завдяки такому типу подачі інформації вдається урізноманітнити академічну науку сюжетними елементами та іншими цікавими деталями. Ця вправа продовжує низку завдань, які присвячені вивченню теми наголосу, при чому вона дійсно робить акцент саме на ігровій стороні. Дитина, виконуючи це завдання, може відчути себе знаменитим футболістом, від якого залежить результат матчу. На екрані перед дитиною міститься відповідний малюнок: голкіпер, що блокує мʼяч, не дає забити вирішальний гол. У ворота попаде лише той з мʼячів, який підписано словом, що має правильно розташований наголос. Слово біля мʼячів може означати будь-що, в тому числі і явища, предмети та персонажів, які не повʼязані з футболом, тож весь вибір – це вибір між кількома варіантами звучання. Дитина читає вголос кожен з них, після чого робить свій вибір. Якщо учень вибирає правильно, то забиває гол, після чого проходить на наступний етап, де для того, щоб з більшими виграшний рахунок треба вибрати правильний варіант наголосу вже зовсім іншого набору слів. Біля кожного слова є звукова кнопка. Натиснувши на неї, дитина може переконатись у тому, як звучить слово насправді і чи правильно розташовано наголос над одним із його складів. Проте бажано, аби учень міг обходитись без цієї підказки, користуючись нею лише у складних випадках.
Учень/учениця:
- відрізняє на слух слова з чітким наголошенням звуків;
- правильно наголошує слова, передбачені програмою.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.