Прикметники належить до категорії іменних частин мови. Це означає, що, оскільки іменник та дієслово є традиційними центрами повідомлення та складниками граматичної основи, інші слова групуються коло них. Прикметник повʼяаний саме з іменником. При цьому цей звʼязок підкреслюється ще й тим, що можливо здійснити перехід від однієї частини мови в іншу. Це можливо не завжди, але досить часто, і ця вправа присвячена саме даним випадкам. На екрані перед учнем міститься фраза, яка кількома словами описує прикметник. Ця фраза містить іменник, похідним від якого цей прикметник і є. Дитина має прочитати та зрозуміти сенс цього повідомлення, аби вибрати серед варіантів, що знаходяться під реченням, той прикметник, що утворився на основі одного з іменників у ньому. Коли дитина робить свій вибір, то проходить на наступний етап завдання, де фраза, як і прикметник, який треба буде вибрати, вже нові. Ця вправа показує саму структуру словотворення прикметників від іменників: учень може оцінити і те, для чого саме це відбувається, і результат. Адже завдяки виконанню даного завдання дитина бачить: прикметники, похідні від іменників, значно економлять зусилля мовця, одним словом описуючи цілу фразу. Дитина бачить і морфеми, за допомогою яких іменник перетворюється на прикметник, адже граматичні категорії у них здебільшого однакові, проте суфікси прикметника сильно відрізняються від аналогічних морфем іменника.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова-назви предметів, знає термін "іменник" і розуміє його значення;
- ставить до слів питання "хто?", "що?";
- співвідносить слово і зображення відповідного предмета;
- змінює іменники за числами (один – багато);
- вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності;
- розподіляє слова на групи за значенням та питаннями;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова, які називають ознаки, знає термін "прикметник" і розуміє його значення;
- правильно ставить питання до прикметників різного роду й числа;
- добирає до зображення відомого предмета відповідні ознаки;
- змінює прикметники за числами;
- утворює словосполучення іменників із прикметниками;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні, змінює іменники за числами і родами, виявляє близькі та протилежні за заначенням, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця:
-розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за їх тлумаченням, розуміє ступені порівняння прикметників;
- змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні);
- розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- використовує загальновживані префікси/суфікси для створення слова з новим значенням, використовує зрозуміле значення слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням префікса/суфікса;
- змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення префіксів/суфіксів до відомого слова.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.