Звукова модель слова – це, певною мірою, спосіб умовного позначення звуків, що входять до його складу за їхніми властивостями, а не за звучанням. У деякому роді відбувається шифрування слова: звукова модель має індивідуальні риси, проте зрозуміти, яке саме слово ховається за цими умовними позначками, важко. У ході виконання цього завдання дитина буде займатись своєрідним розшифруванням. На екрані перед дитиною на кожному етапі буде знаходитись зображення нової звукової моделі. Вона включатиме в себе всі або майже всі умовні позначки, окремі для мʼяких або твердих звуків, голосних та приголосних, наголошених і ненаголошених. Відтак символів може бути стільки ж, скільки літер у слові, трохи більші або менше – адже є літери, які не позначають звуків (як мʼякий знак), а також букви, що передають на письмі два звуки. Варіанти того, яке саме слово зашифроване цими позначками, містяться під їх зображенням. Учень аналізує ці варіанти і по черзі шукає співпадіння. Учень має бувати уважним, аби не заплутатись у таких нюансах, як позначення наголошеного або ненаголошеного голосного тощо. Коли учень вибирає слово, яке зашифроване у звуковій моделі, то проходить на наступний етап, де треба виконати аналогічне завдання. Додатково у вправі є малюнки і зображення персонажів, які додають завданню більшої інтерактивності та посилюють цікавість учня до виконання вправи.
Учень/учениця:
- виконує усно звуковий і звуко-буквений аналіз слів та будує звукові моделі слів з 5-8 звуків, в тому числі з подвоєними, м’якими, пом’якшеними приголосними, диграфами, дифтонгами і апострофом;
- виконує аналітико-синтетичні і конструктивні дії зі словами, як то: заміна, додавання, вилучення одного зі звуків слова з метою відновлення слова або зміни його значення.
Учень/учениця:
- правильно читає абетку, знає абеткові назви букв, відновлює пропущені літери та/або знаходить за записом потрібні літери в абетці;
- розташовує 5-6 слів за абеткою з орієнтацією на першу букву.
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").