Ця вправа продовжує низку завдань, що присвячені вивченню наголосу як важливого фонетичного явища української мови. Наголошений склад виділяється з-поміж інших за звучанням: голосний у ньому більш гучний, звучить чітко, трохи голосніше за всі інші звуки у слові. Проте у повсякденному спілкуванні наголос виділяється не надто сильно задля кращої милозвучної слів. Проте він є важливим інструментом, за допомогою якого спілкування стає більш ефективним: під час жвавої розмови слова зливаються і тільки наявність наголосу, одного для кожного конкретного слова, дає можливість слова розділяти між собою. Ця вправа закріпить знання дитини правильного наголосу, при чому досить цікавим способом. На екрані перед учнем міститься зображення ігрового поля з лабіринтом. Є предмет, який, звісно, має у мові відповідне слово-назву. На письмі вона, ця назва, не відображається, але, якщо дитині важко згадати її, то поряд з малюнком цього обʼєкта міститься кнопка, натиснувши на яку, учень почує це слово. Користуватись нею варто лише тоді, коли дитина дійсно не може згадати або ж просто не знає назву цього предмета. До малюнка йде кілька стежин: від першого, другого та третього складів. Та стежина, яка не губиться у клубочку доріг, поєднує малюнок з тим наголосом, який має бути наголошеним при звучанні цього слова. Дитина шукає цю стежку, розплутуючи лабіринт стежок. Коли учень розуміє, який склад наголошено, то виділяє його, після чого проходить на наступний етап. Завдяки сильному ігровому аспекту це завдання залишається цікавим від першого і до останнього рівня.
Учень/учениця:
- відрізняє на слух слова з чітким наголошенням звуків;
- правильно наголошує слова, передбачені програмою.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.