Ставити наголос, визначати, який зі складів наголошено, – це ще досить легкі завдання, які скоріше знайомлять дитину із самою механікою роботи з даною темою, а не стільки закріплюють ці знання. Більш складним матеріалом є розподілення слів відповідно до наголосу, чим і є ця вправа. Для того, щоб правильно виконати цю дію, необхідно досить добре розуміти, де в усіх словах з поданої групи стоїть наголос, а також сприймати його як нероздільну частину слова. На екрані перед дитиною міститься зображення групи слів. Є дві порожні робочі зони. У завданні, формулювання якого міститься над цими словами і зонами, вказано, як розподілені ці області, за яким критерієм туди треба переміщувати слова. Наприклад, на одному етапі вправи в праву область треба перемістити слова, наголос в яких падає на останній склад, а в ліву – на перший. На наступному етапі в праву область треба перемістити слова, наголос в яких падає вже на третій склад, а в ліву – на другий. Отже критерії та спосіб підрахунку кожного разу змінюється. Дитина має вголос читати слова, всі по черзі, після чого швидко та без помилок орієнтуватись у наголошених і ненаголошених словах. Не останню роль також грає і те, наскільки добре дитина знає, як саме слова розподіляються на склади. Коли учень виконує переміщення слів по робочимх зонах згідно з заданим у завданні критерієм, то проходить на наступний етап вправи. Цікаво, що на екрані також є й додаткові персонажі, яким «належать» ці робочі зони. Їхня наявність робить вправу більш особистою, інтерактивною.
Учень/учениця:
- відрізняє на слух слова з чітким наголошенням звуків;
- правильно наголошує слова, передбачені програмою.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.