Один з найкращих способів закріпити знання, присвячені тій чи іншій темі, – використати у відповідних вправах символічні схеми. Цьому й присвячено це завдання. На екрані перед дитиною міститься слово – нове для кожного наступного етапу вправи. Під кожним складом є порожня клітинка. Крім того під словом є й зображення двох яблук різного кольору. У завданні вказано, що означає колір цих яблук. Наприклад, червоні плоди – це наголошений склад, а зелені – ненаголошений. Отже дитина має прочитати слово (вголос чи про себе – в залежності від того, наскільки легко учню дається вивчення цієї теми) і перемістити правильно ті символічні позначки, які названі у завданні, у порожні клітинки. Ця вправа є досить простою – фактично дитина просто має поставити наголос нетрадиційним способом, не рискою над голосним, а символом-малюнком у порожню клітину під наголошений склад. Проте використання цього символу робить вправу більш глибокою, адже дитина вчиться розподіляти склади, користуючись наголосом як критерієм для їхньої диференціації. Якщо ж учень не до кінця впевнений у тому, як правильно звучить це слово, то над ним є спеціальна кнопка. Натиснувши на неї, дитина почує це слово з правильним наголосом. Це важлива підказка, але вдаватись до неї треба не постійно, а лише за необхідності.
Учень/учениця:
- ділить дво-, трискладові слова на склади;
- вимовляє та\або розрізнює на слух вимовляння слів по складах;
- відрізняє правильний поділ слів на склади від неправильного.
Учень/учениця:
- відрізняє на слух слова з чітким наголошенням звуків;
- правильно наголошує слова, передбачені програмою.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.