Прийменник – одна зі службових частин мови, які використовуються для вираження тих чи інших відносин між словами. Це означає, що значення прийменників стає зрозумілим лише тоді, коли є контекст для їхнього використання. Як й інші службові частини мови, прийменник поза контекстом не має ані лексичного, ані граматичного значення, принаймні, самостійного та повноцінного. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься вписувати прийменник у словосполучення. Таким чином, дитина зрозуміє, яку роль грає кожне зі слів, що належать до цієї службової частини мови, а крім того, школяр ще й навчиться правильно використовувати їх. На екрані перед школярем міститься зображення словосполучення. Воно супроводжується ілюстрацією. Малюнок не просто містить кілька елементів. Він є повноцінною ілюстрацією-супроводом: є фон, дійові особи, велика кількість деталей. Завдяки цьому дитина зрозуміє значення словосполучення якнайкраще, а крім того, якість малюнка робить і саме виконання завдання більш цікавим для учня. Між словами, що входять до складу словосполучення, міститься порожня клітинка, в яку треба вписати прийменник. Вже маючи певний досвід спілкування та використання цих слів, дитина може сама, здогадавшись про суть змальованої ситуації, зрозуміти, який прийменник потрібен у конкретному випадку. Якщо ж це для учня важко, то він може натиснути на кнопку аудіо відтворення, щоб почути те, яким має бути словосполучення. Вписавши у порожню клітинку прийменник, школяр пройде на новий етап завдання, до нового словосполучення. Завдяки підказці ця вправа є вельми простою, але роль її – не у перевірці дитини, а у тому, щоб дати їй можливість краще зрозуміти прийменник.
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").
Учень/учениця:
- впізнає в реченні, тексті службові слова, пише їх окремо від інших слів;
- пов’язує між собою слова за допомогою службових слів.
Учень/учениця:
- утворює словосполучення за мовними нормами з двох або більше повнозначних слів;
- узгоджує слова у словосполученнях згідно з мовними нормами.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- має уяву про службові частини мови, зокрема, загальновживані прийменники, використовує їх та вміє вводити їх у синтаксичні конструкції.