Наголос – це фонетичне явище, яке означає, що у межах одного слова один з голосних звуків інтонаційно більше виділяється, ніж інші. Наголос розповсюджується й на сусідні приголосні, принаймні формально (вони не змінюють звучання, але відносяться до наголошеного голосного), тож вважається, що наголошеним є не окрема літера, а цілий склад. Отже у ході виконання цього завдання дитина ознайомиться з цим явищем. На екрані перед учнем міститься зображення того чи іншого обʼєкта. Його назва, вже розділена на склади, міститься під малюнком. Над ілюстрацією є спеціальна звукова кнопка, вже досить добре знайома учню. Натиснувши на неї, дитина почує відповідне слово, що зображується на екрані. Слово звучить правильно – наголошено саме той склад, який треба. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб у написаному слові виділити його, цей потрібний склад. Коли дитина це робить, то походить на наступний етап, де треба виконати аналогічні дії з іншим словом. Загалом виконання цього завдання є надзвичайно легким: досить просто відтворити письмово те, що зрозуміло із звучання слова. Проте для дитини, яка досі не акцентувала уваги саме на наголосі слів, ця вправа стане першим кроком на шляху опануванні цієї теми. Саме завдяки ній дитина навчиться впізнавати наголошені склади, знаючи, як вони мають звучати і чим відрізнятись від ненаголошених. А наявність великої кількості елементів (деталізований малюнок, розділене на склади слово) посилює цікавість дитини до виконання вправи.
Учень/учениця:
- відрізняє на слух слова з чітким наголошенням звуків;
- правильно наголошує слова, передбачені програмою.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.