Опис завдання
Як вже знає дитина, використання прийменників вимагає від сусідніх самостійних слів, з якими вони повʼзяані, певної форми. Цього разу учень знову опрацьовуватиме дану тему, але не вписуючи закінчення для вже готового слова, а вибираючи один з кількох його варіантів. На екрані перед учнем міститься словосполучення – нове для кожного наступного рівня завдання. У ньому є прийменник, що також змінюється при переході на новий етап вправи. Отже дитина аналізує словосполучення, яке незавершеним, адже у ньому бракує одного з головних компонентів, тобто одного із значущих слів. Варіанти для доповнення фрази містяться під нею. Це різні граматичні форми лексично одного й того самого слова. Дитина має вибрати той, який підходить і за сенсом, і для поєднання із прийменником. Дуже важливо, аби дитина розуміла, за яким принципом змінюються ці слова. Справа в тому, що у більшості випадків ці форми мають різні відмінки. Таким чином через вивчення прийменників дитина знайомиться також із ще однією граматичною категорією іменних частин мови, тобто з відмінками. Вони якраз і мають уточнювати стосунки, котрі є між обʼєктами, що називаються або описуються цими словами. Отже дитина вибирає слово у правильному відмінку, порівнюючи його з усіма іншими і задаючи правильну форму питання. Коли учень робить свій вибір і доповнює словосполучення, то проходить на наступний етап до нового подібного завдання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова-назви предметів, знає термін "іменник" і розуміє його значення;
- ставить до слів питання "хто?", "що?";
- співвідносить слово і зображення відповідного предмета;
- змінює іменники за числами (один – багато);
- вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності;
- розподіляє слова на групи за значенням та питаннями;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні, тексті службові слова, пише їх окремо від інших слів;
- пов’язує між собою слова за допомогою службових слів.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні, змінює іменники за числами і родами, виявляє близькі та протилежні за заначенням, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця:
- має уяву про службові частини мови, зокрема, загальновживані прийменники, використовує їх та вміє вводити їх у синтаксичні конструкції.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
