Опис завдання
Прийменники не є самостійною частиною мови, проте їхнє значення вельми велике – у мові нема некорисних і непотрібних елементів, і всі частини мови однаково ефективно служать для того, щоб люди могли комунікувати ефективно. Отже дитина має розуміти, що прийменник, хоча й не має свого лексичного чи граматичного значення, може вплинути на сусідні слова. У ході виконання цього завдання дитина пересвідчиться у цьому. На екрані перед учнем міститься фраза, що містить прийменник. На кожному етапі ця фраза нова, іншим буде й прийменник. Він вже є у тексті, тож з ним працювати не доведеться. Інша справа – сусідні самостійні слова. Справа в тому, що прийменник означає положення предметів відносно одне одного, крім того, він, прийменник, вказує і на напрямок руху тощо. Таким чином лексичне значення слів, а точніше загальне значення всієї фрази, може змінитись в залежності від того, який саме прийменник. Але крім того прийменник і вимагає від того слова, з яким він знаходиться у звʼязці, правильної морфеми, яка вказує на зміну граматичного значення. Учень читає фразу і бачить, що у одному із значущих слів бракує закінчення. дитина аналізує прийменник, розуміє, яке саме закінчення має бути у випадку, коли цей прийменник використовується, і вписує його у порожню клітинку на кінці самостійного слова. Коли дитина таким чином доповнює і завершує речення, то проходить на наступний етап, де треба виконати подібні дії з новою фразою.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").
Учень/учениця:
- впізнає в реченні, тексті службові слова, пише їх окремо від інших слів;
- пов’язує між собою слова за допомогою службових слів.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- має уяву про службові частини мови, зокрема, загальновживані прийменники, використовує їх та вміє вводити їх у синтаксичні конструкції.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
