Розташування предметів є тією ознакою, для сприйняття якої необхідно мати певну «точку відліку», тобто щось, що можна використати для порівняння. У ході виконання цієї вправи дитина знайомиться зі способами знаходження розташування предметів. На екрані дитина бачить кілька обʼєктів, що разом утворюють певний малюнок зі своїм сюжетом, наприклад, велике дерево, до якого підходить лисичка, тоді як спереду на стовбурі вже сидить птаха. Над цим малюнком міститься завдання, у якому вказується, який предмет потрібно обрати. Але сам предмет не називається – замість цього у завданні вказується, де він розташовується відносного того чи іншого елемента малюнка. Наприклад, потрібно знайти обʼєкт, який знаходиться збоку від вказаного дерева, – і це буде лис. Тож дерево виступає саме тим предметом, відносно до якого і визначається положення всіх інших на малюнку. Ця вправа не тільки корисна для кращого вміння орієнтуватись у просторі. У ході її виконання дитина дізнається нові слова, що означають положення речей у просторі. Це покращує здатність учня висловлювати думку щодо місцезнаходження обʼєктів. Таким чином розвивається словарний запас дитини.
Учень/учениця: вживає та розуміє всі частини мови (іменники, дієслова, прикметники, числівники, службові слова)
Учень/учениця: розуміє та вживає слова різної складності, синоніми, антоніми, фразеологічні звороти, прислів'я, загадки.
Учень/учениця: має збалансований словниковий запас з різних освітніх ліній: "Особистість дитини", "Дитина в соціумі", "Дитина у природному довкіллі", "Гра дитини", "Дитина у світі культури", "Дитина у сенсорно-пізнавальному просторі".
Учень/учениця: визначає або уточнює значення невідомих і багатозначних слів і фраз в межах текстів, призначених для дитячого садка; визначає нові значення для знайомих слів і застосовує їх.
Учень/учениця: демонструє розуміння загальновживаних дієслів та прикметників шляхом підбору до них антонімів та синонімів.