Як вже відомо дитині, відносно невелика кількість буквених символів здатна відобразити все багатство української мови. В ній сотні тисяч слів, а літер всього тридцять три, проте завдяки різним комбінаціям та співвідношенням букви будують всі потрібні слова. Ситуація зі складами досить схожа. Кожен склад – це комбінація літер, іноді двох, а іноді – трьох. Тобто варіантів таких комбінацій є безліч, проте одні й ті самі склади, як і у випадку з літерами, можуть використовуватись в різних за значенням словах. У ході виконання цього завдання дитина пересвідчиться у цьому. На екрані перед учнем міститься два слова, точніше – два словесні каркаси: один склад, спільний для обох слів, пропущено, на його місці просто порожня область. Під кожним словом малюнки, які зображують предмети, котрі ці слова називають. Як в цьому може пересвідчитись дитина, обʼєкти абсолютно різні – це може бути тваринка та предмет неживої природи, іграшка і людина, яка займається якоюсь професійною діяльністю – спільність використаних слідів не означає, що слова наближені за сенсом. Під кожним словом є своя активна кнопка, натиснувши на яку дитина почує його. Якщо учень за малюнком не зміг здогадатись, з яким словом має справу, то варто скористатись цією звуковою підказкою. Після цього залишається просто вписати потрібні склади – тепер дитина знатиме, які саме потрібно. Коли учень це зробить, то перейде на наступний етап, до подібного завдання, де буде нова пара неповних слів, один склад в яких буде спільним. Таке різноманіття підказок потрібне дитині тому, що склади учень вписує самотужки, що вимагає певної концентрації.
Учень/учениця поділяє на склади слова з двох – трьох складів, поєднує окремі звуки (2-4) у склад відповідної структури.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця читає і друкує слова по літерах, спираючись на знання з фонетики та орфографії.