Слово складається з літер та складів, як будинок складається з цегли. Розташування літер при цьому не є випадковим. Іноді певні частини слова доповнюють первинне його значення, надають семантичних відтінків старим явищам та по-іншому розкривають суть описаних обʼєктів. У ході виконання цього завдання дитина на практиці пересвідчиться в цьому. На екрані перед учнем міститься зображення обʼєкта, котре вже підписано цілком правильним словом, яке його називає. У завданні вказано, що треба з ним робити за допомогою слів. Наприклад, треба перетворити великого пса на маленького. Для цього досить додати правильний набір букв до слова «пес». Якщо лише приєднати до нього частинку «ик», не змінюючи більше нічого, то в результаті вийде слово «песик», тобто маленька собачка, цуценя. Коли дитина з-поміж варіантів таких частинок вибере ту, яка додає до первинного слова потрібний відтінок значення (вказаний у завданні), то проходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічні дії, але з іншим словом і, звісно, з новим набором частинок. Всі слова супроводжуються кнопками, натискання на яких відтворює цей буквений набір у формі усного мовлення. Завдяки цій вправі дитина зможе зрозуміти, як саме частинки слова впливають на його значення, як повʼязані між собою слова, котрі мають щось спільне, відрізняючись за формою, а також – як з цим працювати для утворення нових слів, щоб більш точно передавати свої думки та ідеї.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази; використовує загальновживані префікси/суфікси як ключ до значення слова.
Учень/учениця розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення слів (наприклад, великий - гігантський).