Звуки в українській мові діляться на голосні і приголосні. При творенні перших людина використовує тільки голос (різне його звучання), а при творенні других – і голос, і шум, тобто не тільки силу голосових звʼязок і форму рота, а й язик, губи, зуби. При цьому пропорційне співвідношення голосу і шуму у приголосних різне: там, де голосу більше, відбувається творення дзвінких, а звуки, при вимові яких більше шуму, називаються глухими. Одне з цікавих явищ української мови – деякі приголосні утворюються пари. Розпізнати їх можна завдяки практиці: такі звуки вимовляються дуже подібно, але відрізняються саме пропорціями шуму та голосу. Яскравий приклад – звуки «б» та «п». Обидва вимовляються за допомогою губ, які під час творення звуку приймають однакову форму. Але в першому звуці більше голову, а в другому – шуму. У ході виконання цього завдання дитина буде підбирати пари до приголосних за цим критерієм. На екрані перед учнем міститься багатоскладовий малюнок: є персонаж, котрий тримається за повітряну кульку у формі приголосної. В іншу його руку треба перенести кульку, яка має форму приголосної, котра є парою до першої за дзвінкістю або глухістю. Тобто, якщо у руці хлопчика глуха приголосна, то треба підібрати дзвінку до неї в пару. Біля кожної літери є активна кнопка, натиснувши на яку дитина почує цей звук. Так значно легше підібрати пару не тільки за критерієм дзвінкості, а за схожістю вимови. Коли дитина робить свій вибір, то проходить на наступний етап до нового набору приголосних. Якщо минулого разу треба було підбирати дзвінку до глухої, то на новому етапі – навпаки.
Учень/учениця розрізнює приголосні звуки за звучанням та способом вимови.
Учень/учениця розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення; встановлює їхню кількість; виявляє зайві та відповідні зазначеним прикметам.