Як вже було згадано вище, прикметники є похідними від іменників словами. Це означає, що, хоча прикметники й є самостійною частиною мови, яка відіграє свою певну роль, при цьому всьому саме іменники цими словами і характеризуються. Зокрема це стосується теми матеріалів. Наприклад, є слово «дерево», яке називає обʼєкт живої природи, а є слово «деревина», котрий означає сприйняття дерева як матеріалу. Похідним прикметником є «деревʼяний», тобто такий, який було зроблено з дерева. У ході виконання цього завдання дитина ознайомиться з багатьма спеціалізованими прикметниками, що називають матеріал для виготовлення чогось. На екрані перед учнем міститься ряд предметів, зображення яких виповнено якісно та деталізовано. У завданні, яке міститься над малюнками, вказано у вигляді прикметника той матеріал, з якого зроблено деякі з цих обʼєктів. Учень читає завдання і розуміє значення прикметника, після чого дитині залишається виділити ті предмети, які були виготовлені з відповідних матеріалів. Коли учень робить свій вибір, то проходить на наступний етап завдання, де треба буде працювати з іншим рядом малюнків. Вони будуть виготовлені з інших матеріалів. Механіка виконання завдання досить проста, але акцент робиться саме на ознайомленні дитини з принципами утворення прикметників від іменників. Учень бачить на кожному етапі у завданні нові й нові прикметники, запамʼятовує їх, щоб використовувати у спілкуванні в повсякденному житті.
Учень/учениця використовує загальновживані та присвійні прикметники.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.