Після того, як дитина вивчила речення як граматичну одиницю мови, наступний рівень – текст. Текст є набором з речень (від кількох до десятків, сотень), які повʼязані між собою загальною думкою, темою, ідеєю. Кожне речення є цілком автономним так само, як і слова у реченні зберігають своє лексичне значення, але при цьому утворюють щось разом. Оскільки кожне речення містить свою закінчену думку, для формування тексту з правильною подачею інформації та певним настроєм й ідеєю важливо, аби речення були розміщені у певному порядку. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься цей порядок відновлювати. На екрані перед учнем на кожному етапі вправи є кілька речень. Вони знаходяться у хаотичному порядку, тож загальну думку, спільну для них всіх, вловити не вдасться. Керуючись логікою побудови тексту, уважно прочитавши ці речення, учень має перемістити їх таким чином, щоб вони утворили текст. Перше речення має загально описувати певну ситуацію або обставини. Наступні будуть конкретизувати те, про що йдеться в першому реченні. Між ними можуть бути різні сполучники, такі самі, як і між словами в рамках одного речення. Наприклад, якщо в першому розповідається про певну подію, а в другому і третьому йдеться про її учасників, то речення, яке починається зі сполучника «І» має бути останнім, як і у випадку з переліком обʼєктів. Коли дитина переміщує речення по своїм місцям, то проходить на наступний етап. Там треба буде виконати аналогічні дії, проте текст буде новим, з іншою загальною думкою та новим значенням для кожного речення.
Учень/учениця обирає з поданих заголовок до тексту букварного типу, визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень); виявляє їх межі за графічними орієнтирами.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.