Робота зі складами трохи складніша, ніж з поодинокими літерами, адже, якщо у слові бракує однією букви, все одно у бльшості випадках можна зрозуміти, що це за слово, а от, якщо у ньому бракуватиме цілого складу, то працювати стає не так просто. Проте виконувати вправи зі складами й цікавіше. Це завдання присвячене утворенню зі складів, що належать іншим словам, нового слова. Вправа має сильний ігровий акцент. На екрані перед дитиною міститься кілька слів. Кожне супроводжує ілюстрація, на якій зображено предмет, названий цим словом. Над ними порожні клітинки. Туди треба перемістити потрібні склади з нижніх слів для того, щоб утворити з їхньою допомогою зовсім інше. Яке саме? Це підказує малюнок, котрий також знаходиться поряд. У завданні вказано, які саме склади треба брати у словах знизу. Наприклад, слово можна утворити за допомогою перших складів. Тоді учень має здогадатись за малюнком, що це за слово, знайти перші склади і перемістити їх у правильному порядку до порожніх клітин. Коли дитина це зробить, то пройде на наступний подібний рівень завдання. Саме насичення візуальними образами та малюнками робить цю вправу грою, але дуже корисною грою, адже у ході її виконання учень розуміє всю гнучкість та багатогранність української мови.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця поділяє на склади слова з двох – трьох складів, поєднує окремі звуки (2-4) у склад відповідної структури.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.